Михайлівська Цілина

111

Серед “Семи чудес Сумщини” Михайлівська Цілина посідає особливе місце. В минулому році українська громадськість відзначила 85-річчя від дня її заснування. Унікальність заповідника полягає в тому, що тут охороняється ділянка плакорного лучного степу. Плакорні степи в Україні майже повністю розорані. Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучні степи, які в минулому були поширені в Лісостепу.

Сьогодні жоден вчений не візьметься назвати бодай приблизну дату виникнення цього лучного степу. Перші більш-менш науково обґрунтовані записи-нотатки стосуються кінця XIX- початку ХХ століття, коли тут розташувалися великі цілинні пасовища, що належали поміщику Капністу. Конезавод, що заснувався тут, у межиріччі Псла та Груні, спеціалізувався на постачанні до царської армії орловських рисаків та фуражу.

Після подій 1917 року територія входила до складу Михайлівського кінного заводу, однак поступово зменшувалася. У 20-х роках її площа трохи перевищувала 200 гектарів, що й стало підставою для того, аби у 1928 р. постановою Сумського виконкому оголосити Михайлівську цілину заповідником місцевого значення. Затим були ще три знакові дати: 1947 рік – цілина стала загальнодержавним заповідником; 1950-й – підпорядкована Академії наук, а саме Інституту ботаніки; 1961-й – увійшла до складу Українського степового заповідника і стала його північним філіалом (площа 202 га). Сьогодні тут налічується понад 520 видів рослин, з яких 11 занесені до Червоної книги. Михайлівська цілина – справжнє казкове диво, неповторність і унікальність.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s