Тих днів не змовкне слава

В пам’яті каменю,
В пам’яті серця
Жодне з імен цих
Повік не зітреться.
Вічний вогонь –
То любов пломениста
Вдячних сумчан
До визволення міста.
Напис на стелі біля Вічного вогню

2 вересня 2018 р. сумчани відзначать 75 років від дня визволення міста Суми від нацистських окупантів. Місто Суми було окуповане ворогом 10 жовтня 1941 року. 22 місяці і 23 дні воно знаходилось під владою окупантів.

Повному визволенню Червоною Армією Сумської області від ворога передував розгром нацистських окупантів на Курській дузі. 10 серпня Воронезький фронт своїми правофланговими частинами досяг опорних пунктів ворога в районі Боромлі, Охтирки Сумської області. Частини 27-ї армії генерала С.Г. Трофименка 8 серпня визволили Велику Писарівку. Наступного дня війська 40-ї армії генерала К.С. Москаленка у взаємодії з 10-м танковим корпусом визволили місто Тросгянець. У багатоденних запеклих боях, які розгорнулись у районі Охтирки, проти ворожих військ героїчно бились частини 1-ї танкової армії (командуючий генерал-лейтенант М.Є. Катуков), 5-ї гвардійської армії (командуючий генерал-лейтенант A.C. Жадов), 2-ї повітряної армії (командуючий генерал-лейтенант С.А. Красовський). Під час боїв Охтирка кілька разів переходила з рук у руки. Остаточно вона була визволена 25 серпня 1943 р. У розпал боїв за Охтирку наші війська 19 серпня вибили ворога з Лебедина.

На Суми вели наступ війська 38-ї армії Воронезького фронту (командуючий генерал-лейтенант Н.Є. Чибісов). Щоб подолати опір ворога, війська 38-ї армії  30-31 серпня обійшли місто з флангів. Ранком 1 вересня воїни 520-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії першими увірвалися на західні околиці Сум.

Відомо, що генерал Н. Чибісов при взятті Сум використав тактику командувача царської армії О.О. Брусилова. Завдяки його швидкому «лобовому» наступу через Баранівку німці були змушені відступити з міста через Новомихайлівку.

О 8-й ранку 1 вересня визволили Битицю, потім Зелений Гай. Дуже важкий бій розгорівся перед Баранівкою. Бойові порядки першого батальйону, яким командував капітан Бруй, відбивали одна за одною атаки фашистів. На кулеметну обслугу сержанта Михайла Литвина сунули більше ста гітлерівців. Литвин не розгубився, відважні кулеметники підпустили ворога на відстань 40-50 метрів і потім зблизька розстріляли. Увечері 1 вересня бійці увійшли на околицю Сум.     (Зі спогадів учасників боїв).

СУМИ 2

Місто Суми було визволено 2 вересня 1943 року о 7.30 ранку частинами і з’єднаннями 38-ї армії. На Сумському напрямку наступали 167-а, 232-а, 340-а стрілецькі дивізії 50-го стрілецького корпусу Червоної Армії. Пізніше цим військовим частинам присвоїли почесне звання Сумсько-Київських дивізій, а в Сумах одна з вулиць носить їх назву.

На місці, де зараз знаходиться Сумська ЗОШ І-ІІІ ст. №8, у повоєнні роки знаходилася школа №5. На території та в приміщенні школи був розташований пересильний табір для військовополонених Червоної Армії та цивільних людей, котрі потерпали від усіляких знущань: принизливих катувань, зневаги, жорстких випробувань холодом і голодом, примусової тяжкої та виснажливої праці. Багато інших страждань і нелюдських випробувань довелося пережити полоненим у фашистському таборі. На калькуляторах смерті нацистські чиновники точно розрахували, який зиск можуть мати від праці кожного в’язня, скільки часу він може прожити і як краще використати його останки.

За роки Другої Світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів людей різних національностей: українці, євреї, грузини, азербайджанці, вірмени, роми, росіяни, білоруси, поляки… Безвинно загинули одинадцять мільйонів чоловіків, жінок і дітей (із них сотні тисяч українців).

Навесні 2008 року активісти громадського об’єднання «Пошуковий загін «Гвардієць» на невеликій ділянці поблизу восьмої школи виявили останки понад 300 людей. Огляд скелетів дозволив встановити, що більшість полонених мали бойові поранення різного ступеня тяжкості. Голови багатьох були розбиті. Згодом під час проведення земляних робіт у травні 2014 біля будинку № 34 в Інститутському провулку виявили ще 35 останків полонених. Їх перепоховали на Аварійному кладовищі в м. Суми.

2 вересня 2015 року під час відзначення 72-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників, на вулиці Троїцькій відкрили пам’ятний знак на місці, де в роки війни був концтабір. Він являє собою дві брили кварциту вагою 25 і 10 тон, обтягнуті колючим дротом, що “символізують собою розколоту навпіл війною долю”. На них зображені ангели, які символізують душі загиблих. На меморіальній табличці написано: «На території та в приміщенні школи №5 (нині №8) розташовувався пересильний табір для військовополонених з Червоної армії та цивільних осіб. За період окупації міста в 1941-1943 рр. загинули понад 8600 військовополонених і мирних жителів. Вічна пам’ять жертвам Другої світової війни!».

1505407470_13.jpg

2 вересня 2017 року на території школи №8 відкрили другу частину меморіального комплексу в пам’ять за загиблими сумчанами різних національностей у нацистських концтаборах у роки Другої світової війни. Поряд з каменем «Тінь минулого» встановлено «Свічу пам’яті» з колючого дроту та ґрат, на якій – металеві пластини з прізвищами замучених у концтаборах та тюрмах, тих, хто зник без вісти.

Вони викарбувані українською, польською, азербайджанською, вірменською, грузинською мовами та івритом, нагадуючи, що нетерпимість до інших народів лише руйнує та вбиває.

За задумом авторів цього меморіального комплексу, список імен закатованих на території школи № 8 людей буде розширюватися.

1505407470_4.jpg

Розказуйте… Розказуйте про тих,
Що полягли й легендами воскресли,
Піснями повернулись до живих,
Життя і волю нам принесли.
Будь ласка, розкажіть своїм синам,
Онукам, правнукам, шановні ветерани.
Все пригадати допоможуть вам
Могили братські і кургани.
Галина Ладика
Ознайомитися з літературою, в якій відображені ці історичні події, можна за посиланням

 

Advertisements

Пам’ятник величезному гаманцю

5554

Пам’ятник величезному гаманцю розташований біля банку «Столичний» на вулиці Харківській. Був відкритий 6 грудня 2011 року. Автор пам’ятника Микола Крамарєв. Скульптура у вигляді відкритого гаманця, з якого визирають монети із зображенням герба міста. Він зроблений з бетону і покритий золотою фарбою, від чого монети здаються дійсно золотими. На сьогоднішній день сумський гаманець є найбільшим в Європі. Є традиція: хочеш поправити свої фінансові справи, приходь до гаманця і потри монетки.

Пам’ятник жертвам Чорнобильської АЕС

885

26 квітня 1986 року на 4 блоці Чорнобильської АЕС (Київська область, Чорнобильський район, м. Прип’ять) при плановій зупинці блока при рівні потужності 200 мВТ (теплових) сталася аварія з частковим ушкодженням активної зони реактора і виходом осколків поділу за межі станції. При цьому була утрачена критичність реактора.

Значна територія України потрапила до зони радіоактивного забруднення. Не обминуло це страшне лихо і Сумську область. На нашій території радіоактивного забруднення зазнали 11 населених пунктів Шосткинського і Ямпільського районів: 7 – Шосткинського (сс. Богданівна, Богданка, Вовна, Дібровка, Ковтунове, Рогівка, Чорні лози) і 4 – Ямпільського (с. Базелівщина, Майське, Степне, Феофілова); 11,8 тис. га сільгоспугідь, 15,5 тис. га лісів. Плями радіоактивного забруднення є в Глухівському та Середино-Будському районах. Забруднені райони віднесено до ІІІ та ІV зон радіоактивного забруднення. В них проживає 4246 чоловік.

За статистичними даними в області проживає близько 60000 чоловік постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них 10954 – учасники ліквідації наслідків аварії (в т.ч. 1100 віднесено до І категорії). Є ще 6370 чол. постраждалих. Це не лише переселенці із зон забруднення, а і жителі нашої області. Діти – окрема категорія потерпілих. До 1998 року їх було 6,5 тис., а з червня 1999, коли урядом затверджені списки населених пунктів, де в 1986 році була підвищена доза опромінення радіоактивним йодом – 131, додалося ще 34 тисячі дітей. Відтак маємо в нашій області близько 41 тисячі дітей постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У 1995 році на честь жертв Чорнобильської трагедії встановлено пам’ятний знак, виготовлений Сумським кооперативним підприємством “Мармур” на чолі з Ваганом Зурнаджяном. Троянду виготовив художник Ерік Арапетян.

У невеликому, але затишному сквері – між вулицями Герцена та Горького розташований пам’ятний знак: на основі з чорного граніту встановлено дві стели з граніту того ж кольору, які утворюють символічне зображення хреста. В нижній частині поміж стелами встановлено квітку троянди з кованого металу. На полірованих площинах стел вибиті орнаменти за мотивами національних українських рушників. У центрі основи висаджуються квіти.

 

Меморіал Слави

 

memorial_slavy

Автори меморіального комплексу:

архітектор-художник – Гнездилов В.Г.,

скульптор – Вінайкін В.П.

В грізні роки Великої Вітчизняної війни сумчани, разом з усім радянським народом, піднялись на священну боротьбу проти гітлерівських загарбників. З перших днів війни сумчани виявили непохитну волю до перемоги. Вони гідно виконали свій патріотичний обов’язок перед Батьківщиною. Понад 4,5 тисяч воїнів, партизанів і підпільників загинули в боях з ворогом.

Серед них Герої Радянського Союзу:

Супрун Степан Павлович (1907 – 1941) – військовий льотчик, підполковник, двічі Герой Радянського Союзу. Народився в селі Річки Білопільського району Сумської області.   За вміле виконання складних і відповідальних завдань командування, сміливість і відвагу Президія Верховної Ради СРСР 20 травня 1940 року присвоїла Степану Павловичу Супруну звання Героя Радянського Союзу.       За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецьким фашизмом Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1941 року С.П. Супрун був нагороджений другою медаллю “Золота Зірка”. Він був першим двічі Героям Радянського Союзу в роки Великої Вітчизняної війни.

Денисенко Сергій Петрович (1921-1960) – народився в селі Новоселиці Сумського району. За мужність і героїзм, проявлені під час форсування Дніпра, 23 жовтня 1943 року, командиру взводу 957 стрілецького полку 309 Пирятинської стрілецької дивізії, лейтенанту Сергію Петровичу Денисенку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Марченко Іван Тимофійович (1917-1948) – народився в селі Тимофіївка (тепер село Осоївка) Краснопільського району. За зразкове виконання бойових завдань командування, мужність і відвагу, проявлені в боях проти німецько-фашистських загарбників, 5 листопада 1944 року командиру 3-ої авіаескадрильї 30-го розвідувального авіаполку ВПС Чорноморського флоту Івану Тимофійовичу Марченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Мірошниченко Петро Панасович (1922-1944) – народився в селі Запсілля Краснопільського району. Повторив подвиг Олександра Матросова. За подвиг в ім’я Вітчизни 3 червня 1944 року Петру Панасовичу Мірошниченко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нестеровський Микола Семенович (1907-1944) – народився в Сумах. За мужність і відвагу, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, 13 вересня 1944 року командиру окремого саперного взводу 794-го полку 232 Сумсько-Київської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії Миколі Семеновичу Нестеровському було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Ройченко Олександр Олександрович (1911-1943) – народився  в селі Хотінь Сумського району. За мужність і героїзм, проявлені в боях проти німецько-фашистських загарбників, 17 жовтня 1943 року Олександру Олександровичу Ройченко було посмертно присвоєно звання Героя Радянського союзу.

Терезов Євгеній Матвійович (1917-1943) – народився в місті Суми. За мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських загарбників, указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 вересня 1943 року гвардії капітану, командиру дивізіону 124 гвардійського артилерійського полку 52 гвардійської ордена Леніна стрілецької дивізії Євгену Матвійовичу Терезову було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

23600 мирних жителів і радянських військовополонених були закатовані фашистами в місті.

Для увічнення пам’яті сумчан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, в 1975 році споруджено меморіальний комплекс Вічної слави у відповідності з Постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14 лютого 1975 р. № 87.

В 1981 р. залізобетонну скульптуру замінено на бронзову.

Композиційним центром меморіального комплексу є монументальна скульптура радянського воїна – визволителя, який правою рукою підняв вгору меч, а в лівій руці тримає щит з зображенням п’ятикутної зірки.

Скульптора воїна встановлена на пілоні і знаходиться в центрі меморіальної площі, до якої від аванплощі ведуть широкі парадні сходинки з двома вхідними стелами. Меморіальна площа замикається центральною меморіальною стелою.

Скульптура воїна залізобетонна. Залізобетонна серцевина пілона облицьована сірими гранітними блоками. Фундамент пілона залізобетонний, висота 6,75 м. На стилобаті біля основи пілона розташована відлита з бронзи розетка “Вічного вогню” діаметром 1,2 метра. Стилобат облицьований темно-сірими полірованими гранітними плитами.

Вхідні стели розташовані ліворуч і праворуч від парадних сходинок. Виконані вони з залізобетону, облицьованому сірими гранітними блоками і плитами. На вхідній стелі зліва – барельєфне зображення ордена Вітчизняної війни і дата 1941. на вхідній стелі праворуч – барельєфне зображення ордена Перемоги і дата 1945.

Центральна меморіальна напівциркульна в плані стела виконана також з залізобетону, що облицьований з двох сторін і з боків гранітними плитами. Лицьовий бік для надписів облицьований полірованими плитами з лабрадориту. На ній викарбувані імена сумчан, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни і написи. Меморіальні тексти та імена загиблих чергуються.

“5000 мирных жителей 18600 советских военнопленных замучены фашистскими палачами в городе”

Меморіальний комплекс увічнює героїчні подвиги сумчан, проявлені ними в боротьбі з фашистськими загарбниками.

 

Пам’ятник Іванові Харитоненку

883

В Україні багато пам’ятників подиву гідної долі. Та навіть серед них історія цього – унікальна. Вона складається з восьми років боротьби за встановлення, близько двадцяти років буття, відтак сімдесяти років забуття і врешті, вже в наш час, кількох років борінь за відродження. Йдеться про пам’ятник почесному громадянинові Сум Іванові Харитоненку.

Боротьба за встановлення пам’ятника була довга і складна. В 1991 році доведено, що автор пам’ятника – один з найвизначніших російських скульпторів Олександр Опєкушин, творець пам’ятників Пушкіну в Москві та Петербурзі, Лермонтову – в П’ятигорську, співтворець монумента “Тисячоліття Росії” в Новгороді.

Уже 2 грудня 1891 року під час похорону Івана Харитоненка зродилася думка встановити небіжчикові пам’ятник, і тоді ж було зібрано на це близько 15 тисяч карбованців.

П’ять років знадобилось для того, щоб креслення, схеми, ескізи О.Опєкушина дістали втілення в граніті та бронзі. Крім автора, до створення монумента доклав рук французький скульптор Аристид Круазі, знаний сумчанам як автор мармурових надгробків на центральному кладовищі, а парижанам – як автор скульптур у Луврі та садах Пале-Рояля. Фігуру І.Харитоненка було вилито з бронзи в Парижі під його наглядом.

Місто все-таки домоглося свого – пам’ятник установили не на тихій Троїцькій вулиці, а на велелюдному Покровській площі. Іван Харитоненко заслужив право стояти в самому осередді Сум, там, де сходяться всі вулиці, де вирує життя.

Пам’ятник було відкрито 1 жовтня 1899 року. У Спасо-Преображенському соборівисокопреосвященний Амвросій відслужив божественну літургію і панахиду. Потім відбувся хресний хід до пам’ятника. Люди йшли цілими родинами, всю величезну площу заповнив народ. І знову був молебень з водоосвяченням і окропленням пам’ятника, і були промови, і сльози, і покладення вінків.

Перед сумчанами І.Харитоненко постав з непокритою головою. Скульптор домігся не просто портретної подібності. У постаті вгадувалася людина великого розуму, енергійної вдачі. Всі частини пам’ятника гармонували між собою. Згодом насадження дерев і декоративний ланцюг на чавунних стовпчиках з давнім гербом міста, високі чавунні світильники доповнили прекрасний ансамбль.

Так він і стояв, немов охороняючи місто, беручи участь у зібраннях, що відбувалися тут. Неначе й не скінчився земний вік Івана Харитоненка, бо його в доброчинній діяльності наслідував син. Це бувпам’ятник усім господарям життя в кращому значенні цих слів, пам’ятник мудрості й силі, шляхетності й доброзичливості народу, здатного дарувати світові людей, серця яких не черствіють у багатстві, а лишаються живими й милосердними.

1920 року пам’ятник скинули з постаменту й знищили. У 20-ті роки на позосталому постаменті хотіли встановити скульптуру Т.Шевченка, потім на довгі роки на ньому запанував Ленін. Із встановленням у Сумах нового пам’ятника Леніну постамент знов спорожнів. Понад десять років височів у середмісті порожній п’єдестал.

Аж ось рівно через сто років після того, як Сумська міська дума прийняла рішення встановити пам’ятник І. Харитоненкові, у 1991 році Сумська міськрада ухвалила відновити його. Місцевий скульптор Анатолій Івченко відтворив постать І. Харитоненка. Та минуло ще кілька років, перш ніж вона повернулася на п’єдестал.

Відновлений пам’ятник урочисто відкрито 23 червня 1996 року, в день міста.

Cкульптура “Веселий сумчанин”

5577

1 вересня 2012 року в Сумах в рамках святкування Дня міста була встановлена скульптура “Веселий сумчанин”. Пам’ятник «Веселому сумчанину» знаходиться в самому центрі Сум, біля Альтанки, на площі Покровській.

Автором проекту є відомий сумський скульптор Богдан Люклян. Висота скульптури – 1,8 м. Виготовлена вона з бронзи харківськими майстрами методом воскового лиття.

Прототипом скульптури стала людина, яку любили і поважали всі сумчани – Володимир Кривопішин. Його в Сумах називають батьком сумського КВН, професором жарту, майстром гумору.

Пам’ятний знак “Сумка”

882

Пам’ятний знак “Сумка”, що знаходиться на вулиці Воскресенській, біля мистецького центру “Собор”, що був відкритий 17 травня 2008 року.

Символічна кам’яна криниця, звідки ніби щойно витягли торбинку, наповнену золотими монетами, з якої стікає вода. За легендою 357 років тому таку сумку знайшли козаки-переселенці, відтоді вона стала символом та оберегом нашого міста. Розташований диво-колодязь на чорному камінні, яке викладено у формі імпровізованої географічної мапи Сумської області з позначеними на ній районними центрами. На місці розташування обласного центру, прямо на бруківці, здіймається біла арка над криницею, із якої щойно витягнули сумку.

Цей пам’ятний знак місто отримало від Сумського земляцтва в Києві, яке очолює сумчанин, голова Печерської РДА у м. Києві Сергій Сущенко.

Автор – скульптор, уродженець Сум, випускник Київської художньої академії Олексій Шевченко.

Арка – знак небесного сплетіння, безкінечності, сумка зі спадаючими краплинами води – джерело життя й достатку. Каміння – будівництво міста. На арці зображені два старіших сумських собори –Спасо-Преображенський собор та Воскресенська церква, збудовані з цього каміння.

Все ж разом – сумка зі спадаючими краплями води, що висить в арці, символізують народження нашого міста Суми.

Символічно, що новий оберіг міста “Сумка” досить затишно почувається поряд з Воскресенською церквою – першою кам’яною спорудою міста Суми.