Могриця – чари нашого краю

На південному сході Сумської області, біля невеликого села Могриця знаходиться одне з найунікальніших місць України.

Могриця розкинулася на правому березі річки Псел. Завдяки особливому мікроклімату природа тут дивовижна: поблизу знаходиться заказник «Банний Яр» з рідкісними реліктовими рослинами.

Над мальовничими краєвидами підносяться скелі, які навіть влітку забарвлені у білосніжний колір.

А посеред зелених схилів мальовничої місцини розкинулись справжні «крижані» брили, щоправда, не зі снігу, а з крейди. Цей білосніжний шматочок Сумщини прекрасно видно навіть на космічних знімках. «Земля крейдового періоду» – так жартома називають місцеві мешканці білі скелі Могриці.

Двісті мільйонів років тому на цьому місці було море. Сьогодні туристи можуть знайти сліди цієї давньої водойми – залишки мушель та морських молюсків. Особливо багато скелетів стародавніх кальмарів-белемнітів чи як їх називають у народі «чортових пальчиків». Залишки молюсків, які повністю вимерли десятки мільйонів років тому, мають форму наконечника стріли.

Перетерті у порошок белемніти додають у ванни або ж роблять теплі примочки – вони мають протизапальні та протиалергійні властивості, використовуються для укріплення кісток, лікування захворювань шкіри та нервової системи, а також у косметології.

Саме із залишків дрібних частинок черепашок, морської води та водоростей і утворився крейдяний кар’єр. За радянських часів тут видобували крейду, а після розпаду СРСР кар’єр поступово занепав. Сьогодні про його першочергове призначення нагадують лише залишки сушильного цеху для крейди.

Натомість з часом ця місцевість стала дуже популярною серед любителів зеленого туризму, які часто приїжджають з родинами на кілька днів: насолоджуються природою, купаються у прозорій річці та роблять неймовірні світлини на фоні крейдяних пагорбів, що нагадують засніжені гори.

Крейдяні пагорби Могриці також дуже популярні серед митців – тут проводять етнофестивалі, фотопленери й різноманітні мистецькі проекти. Особливо популярний міжнародний ленд-арт фестиваль «Простір покордоння», куди вже 20 років поспіль з’їжджаються художники з різних куточків України та з-за кордону, аби створити унікальний арт-простір, який доповнюватиме красу крейдяних гір. За словами учасників фестивалю, ця місцевість ніби створена для творчого діалогу: містичні схили, ірреальні крейдяні кар’єри та безупинна звивиста річка…

Тих днів не змовкне слава

В пам’яті каменю,
В пам’яті серця
Жодне з імен цих
Повік не зітреться.
Вічний вогонь –
То любов пломениста
Вдячних сумчан
До визволення міста.
Напис на стелі біля Вічного вогню

2 вересня 2018 р. сумчани відзначать 75 років від дня визволення міста Суми від нацистських окупантів. Місто Суми було окуповане ворогом 10 жовтня 1941 року. 22 місяці і 23 дні воно знаходилось під владою окупантів.

Повному визволенню Червоною Армією Сумської області від ворога передував розгром нацистських окупантів на Курській дузі. 10 серпня Воронезький фронт своїми правофланговими частинами досяг опорних пунктів ворога в районі Боромлі, Охтирки Сумської області. Частини 27-ї армії генерала С.Г. Трофименка 8 серпня визволили Велику Писарівку. Наступного дня війська 40-ї армії генерала К.С. Москаленка у взаємодії з 10-м танковим корпусом визволили місто Тросгянець. У багатоденних запеклих боях, які розгорнулись у районі Охтирки, проти ворожих військ героїчно бились частини 1-ї танкової армії (командуючий генерал-лейтенант М.Є. Катуков), 5-ї гвардійської армії (командуючий генерал-лейтенант A.C. Жадов), 2-ї повітряної армії (командуючий генерал-лейтенант С.А. Красовський). Під час боїв Охтирка кілька разів переходила з рук у руки. Остаточно вона була визволена 25 серпня 1943 р. У розпал боїв за Охтирку наші війська 19 серпня вибили ворога з Лебедина.

На Суми вели наступ війська 38-ї армії Воронезького фронту (командуючий генерал-лейтенант Н.Є. Чибісов). Щоб подолати опір ворога, війська 38-ї армії  30-31 серпня обійшли місто з флангів. Ранком 1 вересня воїни 520-го стрілецького полку 167-ї стрілецької дивізії першими увірвалися на західні околиці Сум.

Відомо, що генерал Н. Чибісов при взятті Сум використав тактику командувача царської армії О.О. Брусилова. Завдяки його швидкому «лобовому» наступу через Баранівку німці були змушені відступити з міста через Новомихайлівку.

О 8-й ранку 1 вересня визволили Битицю, потім Зелений Гай. Дуже важкий бій розгорівся перед Баранівкою. Бойові порядки першого батальйону, яким командував капітан Бруй, відбивали одна за одною атаки фашистів. На кулеметну обслугу сержанта Михайла Литвина сунули більше ста гітлерівців. Литвин не розгубився, відважні кулеметники підпустили ворога на відстань 40-50 метрів і потім зблизька розстріляли. Увечері 1 вересня бійці увійшли на околицю Сум.     (Зі спогадів учасників боїв).

Місто Суми було визволено 2 вересня 1943 року о 7.30 ранку частинами і з’єднаннями 38-ї армії. На Сумському напрямку наступали 167-а, 232-а, 340-а стрілецькі дивізії 50-го стрілецького корпусу Червоної Армії. Пізніше цим військовим частинам присвоїли почесне звання Сумсько-Київських дивізій, а в Сумах одна з вулиць носить їх назву.

На місці, де зараз знаходиться Сумська ЗОШ І-ІІІ ст. №8, у повоєнні роки знаходилася школа №5. На території та в приміщенні школи був розташований пересильний табір для військовополонених Червоної Армії та цивільних людей, котрі потерпали від усіляких знущань: принизливих катувань, зневаги, жорстких випробувань холодом і голодом, примусової тяжкої та виснажливої праці. Багато інших страждань і нелюдських випробувань довелося пережити полоненим у фашистському таборі. На калькуляторах смерті нацистські чиновники точно розрахували, який зиск можуть мати від праці кожного в’язня, скільки часу він може прожити і як краще використати його останки.

За роки Другої Світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів людей різних національностей: українці, євреї, грузини, азербайджанці, вірмени, роми, росіяни, білоруси, поляки… Безвинно загинули одинадцять мільйонів чоловіків, жінок і дітей (із них сотні тисяч українців).

Навесні 2008 року активісти громадського об’єднання «Пошуковий загін «Гвардієць» на невеликій ділянці поблизу восьмої школи виявили останки понад 300 людей. Огляд скелетів дозволив встановити, що більшість полонених мали бойові поранення різного ступеня тяжкості. Голови багатьох були розбиті. Згодом під час проведення земляних робіт у травні 2014 біля будинку № 34 в Інститутському провулку виявили ще 35 останків полонених. Їх перепоховали на Аварійному кладовищі в м. Суми.

2 вересня 2015 року під час відзначення 72-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників, на вулиці Троїцькій відкрили пам’ятний знак на місці, де в роки війни був концтабір. Він являє собою дві брили кварциту вагою 25 і 10 тон, обтягнуті колючим дротом, що “символізують собою розколоту навпіл війною долю”. На них зображені ангели, які символізують душі загиблих. На меморіальній табличці написано: «На території та в приміщенні школи №5 (нині №8) розташовувався пересильний табір для військовополонених з Червоної армії та цивільних осіб. За період окупації міста в 1941-1943 рр. загинули понад 8600 військовополонених і мирних жителів. Вічна пам’ять жертвам Другої світової війни!».

2 вересня 2017 року на території школи №8 відкрили другу частину меморіального комплексу в пам’ять за загиблими сумчанами різних національностей у нацистських концтаборах у роки Другої світової війни. Поряд з каменем «Тінь минулого» встановлено «Свічу пам’яті» з колючого дроту та ґрат, на якій – металеві пластини з прізвищами замучених у концтаборах та тюрмах, тих, хто зник без вісти.

Вони викарбувані українською, польською, азербайджанською, вірменською, грузинською мовами та івритом, нагадуючи, що нетерпимість до інших народів лише руйнує та вбиває.

За задумом авторів цього меморіального комплексу, список імен закатованих на території школи № 8 людей буде розширюватися.

Розказуйте… Розказуйте про тих,
Що полягли й легендами воскресли,
Піснями повернулись до живих,
Життя і волю нам принесли.
Будь ласка, розкажіть своїм синам,
Онукам, правнукам, шановні ветерани.
Все пригадати допоможуть вам
Могили братські і кургани.
Галина Ладика

Ознайомитися з літературою, в якій відображені ці історичні події, можна за посиланням

 

Цікаві факти про Суми

• Павловський цукровий завод був найбільшим у Європі! Чому Павловський? Старший Харитоненко назвав його на честь сина Павла.
• Зараз складно уявити, але навпроти полотняної фабрики відразу за Харківським мостом на березі Псла був перший в Сумах парк. Називався він сад “Швейцарія” і був дуже красивим. 
• До революції на тому місці, де зараз Макдональдс, знаходився цирк.
• Міський парк ім. Кожедуба спочатку був публічним садом, який заснував зять Харитоненка – Лещинський (тому й називається та частина, з якою він починається, парк Лещинських). Через кілька років вхід в сад став платним – 5 копійок по вихідних. А в 1933 році (якраз в пік голодомору) парк придбав нинішній вигляд.

• Багато хто знає, що альтанка була побудована на місці, де бурили свердловину в пошуках нафти, але так і не знайшли. Але мало хто знає, що територія навколо альтанки була обгороджена металевим парканом, зайти туди можна було через ворота з боку Театральної площі.
• Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання раніше називалося Сумські машинобудівні майстерні. Заснував їх хто? Звичайно ж, Харитоненко для того, щоб робити обладнання для свого цукрового виробництва.
• Ви напевно будете здивовані, але на місці центрального універмагу, який побудували в 1965 році, стояв круглий павільйон, де продавали морозиво. Ось як він виглядав:

• Цікаво, чому в Сумах з’явився католицький костел на Троїцькій? Адже більшість жителів тут православні. А все тому, що в місті стало жити багато іноземців, особливо німців і поляків. Це були фахівці, яких запрошував Харитоненко працювати в Машинобудівні майстерні (тепер завод Фрунзе). Вони сповідували католицьку віру і потребували своєму храмі. Харитоненко їм побудував цей костел. Ці іноземці жили недалеко від заводу в районі Троїцької і там навіть була вулиця Німецька (на її місці зараз вул. Газети Правди).
• У лісі на Веретенівці є ставок. Він належав одному з місцевих поміщиків і використовувався для купання. Для зручності його дно було викладено дубом.
• Район Дуровщіна називається так, тому що в ньому жили поміщики Дурови. І озеро знаходилося на території їх маєтки. У цьому озері був плавучий острів, який тримався за дно корінням дерев, які на ньому росли. При Хрущові плавучий острів прибрали і помістили плавучий фонтан, який незабаром потонув.
• Сумське море (Косівщинське водосховище) було вирите Сумським хімкомбінатом (нині Сумихімпром) для своїх технічних потреб. Звідки в ньому вода? З річки Сумки, між іншим! Спочатку в ньому була дуже чиста вода за рахунок того, що в ній жили молюски. Вони й очищали воду. Потім в Сумському море стали розводити рибу і щоб її легше було виловлювати – опустили вдвічі рівень води. Через це загинули молюски, які чистили воду. З тих пір вода в Косівщинський водосховище не відрізняється чистотою. 
• Блакитні озера були вириті в 1960-х, щоб брати з них пісок при будівництві житлових мікрорайонів (9-12 мкрн). До цього там були болота. Та й Чешка теж була трохи менше (це взагалі залишок старого русла Псла). Її теж збільшили, забираючи звідти пісок для будівництва.
• Раз і назавжди запам’ятайте – Чешка не має ніякого відношення до письменника Чехова! Правильна назва: озеро Чеха. Від імені багатого поміщика Василя Чеха, який жив на березі цього озера. Між іншим, його особняк стояв на тому місці, де зараз гуртожитки СумДУ. 
• На місці полотняної фабрики до цього були громадські міські лазні. 
• Там, де зараз вулиця СКД, раніше протікала річка Швидка – одне з відгалужень Псла.
• Стадіон «Спартак» (на його місці зараз «Ювілейний») побудований в 1960-х і вміщував 13 тисяч людей.
• Взагалі, вулиці Соборна, Воскресенська і Покровська (Червона) площа – це колишня територія Сумської фортеці, з якої починався наше місто. Відразу за територією фортеці стояла Покровська церква. 

Таємниці найстарішої церкви міста Суми

26 червня виповнилося 362 роки з дня заснування міста Суми, коли у відповідь на чолобитну переселенців з Правобережної України на чолі з осадчим Герасимом Кондратьєвим було отримано резолюцію уряду царя Олексія Михайловича.

Є дуже цікава й моторошна легенда про привид дівчини, який і досі «живе» у Святовоскресенській церкві. Це привид сестри (за іншою версією — дочки) Герасима Кондратьєва, яку начебто живцем замурували в стіни храму.

Перша згадка про цю подію збереглася в історико-краєзнавчій праці архиєпископа Філарета (Гумілевського) «Історико-статистичний опис Харківської єпархії» (1854-1859). Ось як він про це пише (Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. — Харьков, 1857): «Герасим Кондратьевич был искренний слуга Царя земного и небесного и человек с характером энергическим. Предание вот что говорит о поступке его с родною сестрою. Сестра его была отважная женщина, но жила нечестно; она набрала себе ватагу сорванцов и на большой торговой дороге обирала с ними московских купцов. Брат Герасим Кондратьевич, узнав о том наверное, приказал сказать ей, чтоб унялась. Она не слушалась. В другой раз он сам строго говорил ей о ее худой жизни и требовал с угрозами, чтобы бросила она свои привычки. Сестра не преставала жить по-прежнему. Тогда Герасим Кондратьевич, поймав ее на деле ее, засадил в каменную стену и замуровал».

Старший благочинний Сумської єпархії протоєрей Богдан Козенко говорить, що привидів у храмі не бачив ні він, ні хтось із духовенства чи прихожан.

— Я впевнений, що це просто красива легенда і ніхто у стіни храму живцем дівчину не замуровував. Легенда напевно виникла тому, що є версія, що під нижнім храмом є усипальниця Кондратьєвих, але ті приміщення, які там нібито були, та потаємний хід до Псла давно засипані, ніхто жодних наукових досліджень чи розкопок не проводив, тому напевно сказати ніхто й не зможе чи є там захоронення. Але цей храм унікальний: мало того, що це найстаріша будівля міста, це також дуже намолене місце, і треба дякувати Богу, що сумчани тут молилися більше 300 років і мають можливість молитися й донині.

Насправді ж, Герасим Кондратьєв не міг нікого замурувати в стіні Воскресенської церкви, оскільки помер за рік до того, як вона була збудована.

 

Чому околиця Сум називається Лука?

Лука з давніх-давен була приміським селом, як і сусіднє село Баранівка. Ну, скаже хтось, це місце випасу на заливному лузі. Так, це вірно лише в тому разі, де є лука та сіножаті біля води чи річки. Але в розташованому на високому горбистому виступі над Пслом перед Баранівським мостом, ні луки, ні випасу немає і ніколи не було, а от назва і досі залишилася.

Отож слово “лука” має декілька значень: 1) вигнутий виступ переднього або заднього краю сідла; 2) заплавний луг; 3) місце, де русло ріки робить петлю; 4) слоб.-укр., місце злиття (злуки) двох річок.

ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ МІСТА СУМИ

 

Що не назва – то загадка, проблема, розв’язання якої має величезне пізнавальне значення. Воно й дає ключ до розуміння краси рідного краю, його мови, історії.

О. Стрижак

З ранніх дитячих років ми засвоюємо десятки різних географічних назв, починаючи зі своєї вулиці, села, міста, найближчої річки і кінчаючи країнами світу. Але чи завжди розуміємо зміст цих назв? Чи знаємо, як і чому вони виникли?

Зміст найменування нашого обласного центра – міста Суми – нібито цілком зрозумілий. Зате неоднакову відповідь одержуємо ми на питання: чому Суми названо саме цим ім’ям?

Геральдичним знаком дореволюційних Сум, як відомо, були три мисливських сумки, зображених на срібному полі щита. За підставу для такого герба стала легенда про нібито знайдені тут колись сумки. Звідси, говорять, і пішла назва міста. Кому не зрозуміло, що ця легенда не має під собою ніякого реального грунту? Адже й справді, хто це міг за давнього часу, коли наш край був ще не заселений, полювати тут на дичину та ще й залишити спорядження на спогад про свою фантастичну мандрівку?

Так само безпідставною треба визнати спробу деяких авторів вивести назву міста Сум від українського дієслова “сумувати” або іменника “сум’’. Суми, говорять згадані автори, дістали таку назву тому, що перші переселенці засумували за тими місцями, звідки сюди прибули.

З цього твердження виходить, що новозбудоване місто якийсь час не мало власного імені: підшукують йому таке ім’я тільки тоді, коли в його жителів нібито “стабілізувалося” почуття суму, яке, до речі, в цей час не могло бути їм властиве.

Найдавнішими назвами в географічній топоніміці справедливо вважають назви річок.

Зрозуміло, чому це так. Ріки відігравали дуже важливу роль у житті наших предків. Під час переселень ріки вказували людям напрямок. Вони служили за найзручніший засіб зв’язку. Вони годували, поїли. По ріках відбувалося розселення людей. Отож не дивно, що від рік успадкували свої імена численні міста, в тому числі Москва, Свіяжськ, Оскол, Жиздра, Хорол, Острогорськ й інші. В нашому краї це саме треба сказати про такі однойменні населені пункти, як Ромни, Конотоп, Шостка, Грунь, Есмань, Терни, Вири, Клевень, Сироватка тощо.

Перші переселенці прибули на місце нинішніх Сум навесні 1655 року. Офіційного дозволу на заснування міста було надано 26 червня 1655 року. Назва міста, традиційно для Слобідської України, походить від гідронімів, що мають тюркське коріння (СУ-, “вода”). Вперше назва “Суми” згадується під 1627 р. для позначення урочища – місця злиття річок Суми й Сумки та впадіння їх у р. Псел.

 

Суми: Що? Де? Коли?

1. Автором офіційно пожалуваного 21 вересня 1781 р. повелінням імператриці Катерини ІІ герба нашого міста у вигляді трьох чорних сум з перев’язями й золотими ґудзиками на срібному полі був відомий історик Михайло Щербаков. Цей герб красується на чавунних стовпчиках, що підтримують декоративний ланцюг навколо місця, де стоїть пам’ятник І.Г. Харитоненку. Пройшли роки… З появою в нашому місті нових підприємств сумський герб осучаснили шестернею машинобудівників, колбою хіміків і електроном. Нижче розмістили три сумки. В 1991 році сесія Сумської міської ради народних депутатів ухвалила відродити герб міста у первісному вигляді, який він був у 1781 році, скасувавши зображення “індустріальної символіки”.
2. Альтанка – ніби візитна картка Сум. А що ми знаємо про неї? Наприкінці минулого століття петербурзькі вчені дійшли висновку – в нашому місті мають бути поклади нафти. Місце для них було відведено прямо перед земською управою, на площі. З’явилася свердловина, але нафти не виявили. Про свердловину може і забули б, якби не купець Ліщинський. За його розпорядженням перша свердловина була закрита стальною плитою і на її місці зведено альтанку. Автором проекту альтанки був Матвій Щавеліїв. Біля альтанки посадили акуратні алеї. У вихідні дні грав духовий оркестр. Ні революції, ні війна не зачепили своєю руйнівною силою старовинну прикрасу міста. Мистецьке дерев’яне різьблення мовби не старіло. Такою залишається альтанка і сьогодні.
3. Яка історія вулиці Перекопської? Назва нагадує про давнє минуле. Колись це була частина укріплень – Перекоп. Наші предки вирішили особливо небезпечний південний напрямок перегородити великим, заповненим водою ровом. Для цього вирили перекоп, який з’єднав русла двох річок. Решту цієї грандіозної споруди ми бачимо і досі, коли з вулиці Кондрат’єва (колишня Кірова) спускаємося до парку культури.
4. З Сумами пов’язані сторінки життя славетних людей – вчених, письменників, діячів культури і мистецтва. У другій половині XVIII ст. місто неодноразово відвідував український філософ, поет і просвітитель
   Г. Сковорода. В червні 1859 р. в Сумах проїздом побував Т.Г. Шевченко. В 1867 р. в Сумському окружному суді деякий час працював відомий юрист, письменник і громадський діяч А.Ф. Коні. Майже щоліта в 70-х роках XIX ст. відпочивав в Низах і відвідував Суми П.І. Чайковський. У 1884-1885 рр. до Сумського земства в справах приїздив український письменник і вчений Б. Грінченко. В 1888 р., 1889 р. та в 1894 р. на Луці, на дачі у Литварьових жив російський письменник А.П. Чехов. Майже весь 1899 р. в Сумах жив і працював письменник О. Купрін. Враження від перебування тут відбилися в оповіданні “Як я був актором”. В 1902 р. в Сумах для захисту селян  с. Павлівка приїздив письменник В.Г. Короленко.
5. Про багату і цікаву історію міста розповідають численні архітектурні пам’ятки, пов’язані з життям і творчістю видатних людей. Найдревніша споруда міста – Воскресенська церква. Чимало будинків в Сумах було споруджено за проектами відомих архітекторів О.Паліцина і П.Ярославського. Багато споруд пов’язано з іменами меценатів та цукрозаводчиків Івана Герасимовича та Павла Івановича Харитоненків. Серед них – Троїцька церква, реальне училище (школа №4), Головна контора(райлікарня), дитяча лікарня Св. Зінаїди, кадетський корпус (військовий інститут), Павлівський цукрорафінадний завод. Засновнику династії І.Г. Харитоненку  в 1899 р. за благодійницьку діяльність на народні пожертвування було встановлено пам’ятник роботи О. Опєкушина та А. Круазі. Після 1917 р. пам’ятник було знищено, лишився лише постамент, на який в 1996 р. встановлено скульптуру І. Харитоненка роботи А. Івченка.